Демократичне шкільне керівництво на практиці: прийняття рішень щодо шкільних правил

Living Democracy » Principals » ЛІДЕРСТВО » Дисципліна через відповідальність » Демократичне шкільне керівництво на практиці: прийняття рішень щодо шкільних правил

Хто що вирішує?

До обговорення шкільних правил і прийняття рішень вкрай важливо, щоб всі зацікавлені сторони знали про свої права на участь. Або за законом, або за згодою зі шкільною спільнотою, вам необхідно встановити шкільні правила для участі – бажано, у формі постійної структури. Більш детально див. розділ Підготовка 3.1.

Типова процедура демократичного керівництва школами: прийняття рішень щодо шкільних правил (адаптована за зразком розділу Дія 3.1).

1. Аналіз ситуації: для чого нам потрібні нові шкільні правила?

  • З якими проблемами ми стикаємося (наприклад, поведінка учнів, виконання шкільних правил, ефект від покарання)?
  • Чому ця проблема нагальна настільки, що ми повинні вирішити її зараз?
  • Які правила спрацювали добре? Що можна зберегти?
  • Які правила потрібно змінити чи відновити?

2. Обговорення: Які рішення можливі?

  • Яку поведінку ми очікуємо чи хочемо бачити у членів нашої громади?
  • Із чого складається правильне шкільне рішення?
  • Який вибір нам потрібно зробити, щоб поліпшити або змінити наші шкільні правила? (Письмові, офіційні шкільні правила –
  • чи неписані правила, неофіційні угоди, заклики до загальних інтересів і цінностей)
  • Яких цінностей ми дотримуємося в наших правилах?
  • Які види санкцій мають бути застосовані?
  • Чи відповідають наші нові шкільні правила законодавству у сфері освіти? (Наприклад, чи взяли ми до уваги обов’язки вчителів та директора школи?)

3. Спільне рішення та реалізація

  • Який варіант ми обираємо? Обговорення у колі учнів, співробітників та батьків.
    Більшість голосів учнів та викладачів.
  • Остаточне затвердження шкільною Радою (див. розділ Підготовка 3.1).
  • Основний документ підписують директор школи, головний прес-секретар/представник учнів та батьків.
  • Новоприйнята версія шкільних правил відображається на веб-сайті школи.
  • Копії або плакати шкільних правил виставляються у кожному класі.

4. Оцінка результатів

  • Перший огляд результатів проводиться по закінченню погодженого періоду часу
  • Чи була вирішена проблема?
  • Чи з’явились якісь несподівані наслідки? – Чи можемо ми їх прийняти?
  • Чи можемо ми залишити правила такими, якими вони є? Або ми повинні розпочати новий цикл прийняття рішень для адаптації або вдосконалення правил?

5. Оцінка процесу прийняття рішень; рефлексія/аналіз та засвоєні уроки

  • Чи відчувають учні, вчителі та батьки, що вони були повність залучені у всі процеси?
  • Чи мали вони можливість висловити свої погляди та ідеї?
  • Чи вплинув їх особистий внесок на результат?
  • Чи вважаємо ми, що те, як це рішення було прийнято, є прикладом демократичного шкільного керівництва?
  • Висновки для майбутнього процесу прийняття рішень: що працює добре і що слід поліпшити? Чи можемо або повинні ми знайти способи залучити учнів до більш активної участі?
  • Чого навчилися учні? (наприклад, демократичні громади – це навчальні громади.
  • Примусове дотримання правил повинно бути винятком, а не нормою.
  • Усі члени суспільства повинні поділяти почуття взаємної поваги, відповідальності та громадянськості, з тим щоб нам не доводилося постійно контролювати і спостерігати один за одним).

Баланс між участю/залученням та ефективністю

Очевидно, що процес прийняття рішень у всій школі, в якому беруть участь усі зацікавлені сторони, особливо учні, є важливим проектом, який потребує часу (див. розділ Дія 2.1). Викладена тут модель орієнтована на участь усіх зацікавлених сторін та можливості навчання для учнів.

Нереально вважати, що всі рішення в шкільному житті можуть прийматися таким чином, оскільки і керівники та вчителі шкіл, і батьки повинні виконувати свої професійні обов’язки. Більше того, більшість учнів, ймовірно, втратять інтерес. Тому необхідно знайти баланс між участю зацікавлених сторін у розвитку школи та її ефективністю як навчального закладу.

Цей баланс можна досягти такими способами:

  • Інституалізовані рамки представницької демократії (див розділ Підготовка 3.1) скорочують час, що будуть витрачати учні на прийняття участі у процесах, в той же час – рішення директора школи і персоналу відкриті для критичного спостереження і обговорення.
  • Проекти широкомасштабної участі, в яких беруть участь усі зацікавлені сторони, є доцільними, коли питання безпосередньо зачіпає інтереси та потреби учнів, і учні беруть на себе роль експертів.
  • Отже, один чи кілька великих проектів щодо залучення шкільної громади до керування школою мають проводитись кожного навчального року. Це може включати версію «зверху вниз», таку як дискусія між директором школи, персоналом та головними представниками учнів та батьків. Це також може бути версія «знизу вгору», наприклад, ініціатива щодо встановлення порядку денного походить від учнів (див. розділ 3.2). В цьому випадку директорам шкіл та вчителям слід вітати і підтримувати ініціативу учнів щодо їх внеску в демократичну шкільну культуру, незалежно від того, згодні вони з ідеями учнів чи ні.