Урок 4 Які цінності ми повинні поділяти?

Брати на себе відповідальність у суспільстві, що побудоване із дотриманням прав людини

Ця матриця узагальнює інформацію, яка необхідна вчителю, щоб спланувати і провести урок. Розвиток компетентності відноситься безпосередньо до ОДГ/ОПЛ. Головна мета навчання вказує на те, що учні вже знають і розуміють. Завдання для учнів разом з методом їх виконання формують основний елемент процесу навчання. Контрольний список матеріалів допомагає підготуватися до уроку. Бюджет часу є простим інструментом управління часом учителя.
Розвиток компетентності	Вміння висловлювати судження: рефлексія щодо критеріїв та цінностей.
Мета навчання	Демократичне суспільство спирається на загальний набір цінностей. Права людини забезпечують низку цінностей, які ми можемо прийняти.
Завдання для учнів	Учні вибирають історії, які містять дилему, розповідають про висновки, які вони зробили, та обговорюють свої пріоритети.
Матеріали та ресурси	Матеріали для вчителів 2.2. Фліпчарти (підготовлені на попередньому уроці), маркери.  Роздатковий матеріал для учнів 2.5 або Стаття 1 Загальної декларації прав людини, прикріплена на фліпчарті.
Метод	Спільне планування дій, презентації, обговорення, дискусії.
Бюджет часу	Спільне планування дій – 10 хвилин.
	Презентації та дискусія – 15 хвилин.
	Рефлексія – 15 хвилин.

 

 

Важлива інформація   Виконання головного завдання вимагає від учнів опрацювання великого обсягу матеріалів, які навряд чи можна опрацювати протягом одного уроку. Тому вони мають зробити вибір. Учні повинні брати участь у прийнятті рішення, оскільки і проблема, і відповідальність більше стосуються саме їх, а не вчителя. Швидке рішення економить час для наступних видів діяльності на уроці.   Проте, якщо учні ставлять під сумнів необхідність вибрати деякі з їхніх робіт для подальшого обговорення, їх заперечення мають пріоритет. Щоб уникнути розчарування серед учнів, важливо, аби вони розуміли, що навчаються більше у ході ретельного обговорення кількох обраних історій, ніж від слухання коротких доповідей по всіх відразу. Клас повинен вирішити цю дилему, оскільки час і увага громадськості є обмеженими ресурсами – не тільки в управлінні класом, але і в суспільному житті. Контроль і встановлення порядку денного є необхідністю, так само, як і здійснення влади (більше з цього питання див. у розділі 9).   Це важлива можливість навчання управлінню класом – під час викладання в дусі демократії і дотримання прав людини. Учні повинні якомога раніше вибрати, на яких питаннях вони хочуть зосередити свою увагу на уроці, але при цьому ніхто не повинен відчувати себе відстороненим. Учні мають знайти баланс між ефективністю і справедливістю участі. Зрештою, більшість прийме рішення (більше про проблему забезпечення прав меншості див. у розділі 8).   На заключній стадії рефлексії ми пропонуємо зосередиться на одному з двох ключових питань, які завжди виникають при прийнятті рішень та відповідальності у відкритих суспільствах: проблемах складності і стабільності (див. Матеріали для вчителів 2.3, лекційний модуль № 2 і 3).   Дилема складності відноситься до досвіду, згідно з яким брати на себе відповідальність є важким завданням, і разом зі зростанням цих труднощів складнішими стають і наші соціальні системи. Якщо учні сформували цей досвід, учитель повинен вибрати цю тему. Учні можуть також вимагати заохочення, щоб сприйняти можливість виникнення ризику помилковості, а не намагатися уникати прийняття рішень.   Дилема стабільності, з іншого боку, відноситься до досвіду, що ми дуже залежимо від власних поглядів при прийнятті рішень і не можемо вважати само собою зрозумілим, що всі ми дотримуємося одних і тих же базових цінностей. Якою мірою така спільність думок та цінностей є необхідною, і яким чином ми можемо досягти цього? Права людини пропонують набір цінностей, що обмежується принципом поваги до людської гідності та приймається всіма основними релігійними віруваннями. Отже, це важливий урок в освіті з прав людини (ОПЛ).

 

 

Хід уроку

 

Підготовка

Учитель розвішує презентаційні схеми у класі до початку уроку.

 

Етап 1: Спільне планування

 

Учитель проводить перший етап уроку. Він/вона по черзі підходить до кожного з чотирьох фліпчартів, на яких написані назви ситуацій, що містять дилему та мають по два альтернативні варіанти рішення. Учні голосують за один із варіантів підняттям рук, а вчитель записує результати на дошці.

 

Групи, виходячи зі свого особистого досвіду, проводять коротке обговорення з цього питання і представляють прийняті учнями рішення, які вивішуються на додаткові фліпчарти.

 

Учитель вказує на те, що учні не матимуть достатньо часу, щоб обговорити всі свої рішення в деталях, і тому вони повинні зробити вибір підняттям рук. Якщо учні згодні, ніякого подальшого обговорення не потрібно.

 

Якщо учні відчувають труднощі в узгодженні того, які питання вибрати, учитель пропонує один або два. Критерії такого вибору можуть бути:

 

– Обговорення питання, яке, на думку учнів, є особливо цікавим;

 

– Одностайне рішення – чи розділяють учні певні цінності або пріоритети?

 

– Спірне рішення – чи погоджуються учні з певними цінностями або пріоритетами?

 

– Перевага надається особистому досвіду учнів.

 

Критерії, що застосовуються, залежать від вибору ситуацій, записаних на фліпчарті.

 

Етап 2: Презентації та обговорення

 

Представники груп виходять перед класом і пояснюють причини прийнятого своєю групою рішення. Другий член групи підтримує презентацію, роблячи короткі записи на дошці.

 

Учні порівнюють свої критерії, за участі учителя, і обговорюють свій вибір. Учитель керує цим обговоренням.

 

Результат обговорення не можна передбачити. Учні можуть домовитися про принципи, якими вони повинні керуватися беручи на себе відповідальність у тій чи іншій ситуації, а можуть і не домовитися. Нижня третина фліпчарту може бути використана для запису результатів обговорення.

 

Етап 3: Рефлексія

 

Учитель вибирає одне з наступних питань, виходячи, наприклад, зі спостереження за учнями та обговорення ними проблематики протягом постановки головного завдання уроку. У даному випадку не може бути досягнуто спільного рішення з учнями, оскільки вчитель мав би пояснити можливі варіанти протягом тривалої лекції.

 

Варіант 1: дилема складності.

Учні розмірковують про труднощі при взятті на себе відповідальності

 

Пленарне засідання починається з раунду зворотного зв’язку. Що пішло не так, що було важко?

 

Можна очікувати, що учні вкажуть на те, що брати на себе відповідальність у цьому випадку важко і це забирає багато часу. Вимогу зрозуміти наслідки того, що ми робимо – оцінюємо результат, передбачаємо, чим завершиться ситуація, часто неможливо задовольнити.

 

Учитель повинен сказати, що це заперечення цілком виправдане, але які є альтернативи? Припинити приймати рішення та брати на себе відповідальність? Спочатку наполягати на отриманні повної інформації?

 

Звичайно, життя буде продовжуватися, і ми повинні будемо йти на ризик допущення помилок у наших рішеннях. Але існує величезна різниця між тим, що ми знаємо про наш ризик помилки, і про проблему складності в сучасному суспільстві (див. Матеріали для вчителів 2.3, лекційний модуль № 2). Саме тому запропонована в цьому розділі освіта і підготовка до вирішення такого роду проблем є надзвичайно важливими).

 

Варіант 2: дилема стабільності:

Учні повинні задуматися про свій досвід у контексті прав людини

 

Учитель звертається до цінностей і пріоритетів, з якими учні погоджувалися або не погоджувалися в ході попереднього обговорення, та які призводять до наступного питання:

• Які цінності ми розділяємо?

Це тема уроку; вчитель записує її в якості заголовка над фліпчартами на дошці; або на стіні можна закріпити смужку паперу формату А3 з написаною темою.

Учні переглядають обговорення, оскільки його результати записані на фліпчарті.

Ця лінія обговорення призводить до виникнення подальших питань:

• З якими цінностями ми не згодні? Вони взаємно виключають одне одного?
• Які цінності ми маємо узгодити?

Учитель пояснює, чому це питання важливе: ми залежимо один від одного, і беремо на себе відповідальність за тією ж схемою. Які тут можна дати рекомендації?

 

Учні будуть знати, чи усвідомлювати, що немає релігійних переконань або філософських етичних засад, з якими б усі погоджувалися, і ніхто не буде приймати будь-який набір цінностей, які насаджуватимуться силоміць. Єдиним джерелом правил або цінностей, з якими ми можемо погодитися, є права людини.

 

Учитель звертається до Статті 1 Загальної декларації  прав людини:

 

«Усi люди народжуються вiльними i рiвними у своїй гiдностi та правах. Вони надiленi розумом i совiстю i повиннi дiяти по вiдношенню один до одного в дусi братерства».   Загальна декларація  прав людини (10 грудня 1948 року), Стаття 1; Повний текст міститься у Роздатковому матеріалі 2.5.

 

Учні продивляються цю статтю в Роздатковому матеріалі 2.5, або вчитель читає її всьому класу. Сама по собі ця стаття може багато про що нам розповісти:

 

– Ми народжені з правами людини; вони є невід’ємними, ніхто не може забрати їх у нас.

 

– Ми вільні.

 

– Ми рівні.

 

Учитель щойно продемонстрував, як читати таку статтю – повільно, слово за словом. Учні продовжують:

 

– У нас є людська гідність: ми маємо ставитися один до одного з повагою.

 

– У нас є певні права.

 

– Ми «наділені розумом»: ми можемо думати самі.

 

– Ми «наділені совістю»: ми можемо взяти на себе відповідальність.

 

– Ми «повинні діяти по відношенню один одного в дусі братерства»: ми маємо взяти на себе відпо­ві­дальність один за одного, яка включає в себе догляд за тими, хто залежить від підтримки з боку інших.

 

Учитель вказує на те, що права людини не тільки мають вертикальний вимір, відносини між державною владою і окремим громадянином, а й горизонтальний вимір – відносини між людьми як членами однієї спільноти. Ми можемо дозволити собі багато свободи і плюралізму у суспільстві, що базується на дотриманні прав людини, що дає нам основу для базових цінностей, з якими ми всі можемо погодитися.

 

Варіанти для більш розширеного дослідження

 

Обидва варіанти варто обговорювати на етапі рефлексії. Як доповнення до цього розділу може бути обговорено друге ключове питання.

 

Точки зору на проблему відповідальності можна пов’язати з вивченням буквально будь-якого іншого розділу в цьому посібнику. Дивіться таблицю з перехресними посиланнями на початку цієї глави.