2 – Робочий файл 2: Як я можу допомогти своїм учням в оцінці політичних проблем?

Основне завдання ОДГ/ОПЛ – надати учням можливість брати участь у житті їх суспільства і в політичних процесах. Для цього їм необхідно визначити ціль, завдання і стратегії політичної участі, спираючись на аналіз і оцінку.

Як можуть учителі ОДГ/ОПЛ допомогти учням в оцінці політичних проблем? Як правило, учні оцінюють ситуацію та шляхи її вирішення емоційно, можливо, навіть інтуїтивно. Як можуть учні розвивати критичний підхід до оцінки політичної ситуації?

Які критерії властиві політичній оцінці?

Приклад політичної ситуації, що був використаний у попередньому робочому файлі демонструє, які критерії, властиві політичній оцінці, можуть базуватись на контрасті та рівновазі. Використовуючи той самий приклад, можна показати, як політична проблема аналізується з різних точок зору. Політична оцінка зосереджується на важливості політичної проблеми (див. попередній робочий файл). Розглянемо це детальніше.

Приклад політичної ситуації

Цей випадок вигаданий, але ймовірно є абсолютно типовим для обговорення питання скорочення державних витрат у часи економічної кризи. Яку оцінку можна дати цій ситуації?

Місцевий уряд повинен здійснити спробу досягти двох цілей одночасно, що зробити досить важко.

1. Сім’ї з низьким рівнем доходу потребують підтримки; це означає призначення певної частини бюджету на такі витрати.
2. Уряд повинен вирішувати проблему зниження податкових надходжень у період економічного спаду; це піднімає питання, які саме витрати, в тому числі соціальні, мають бути зменшені.

Ці дві цілі суперечать одна одній, як і шляхи їх вирішення, а саме: коли в першому випадку необхідно виділення додаткових витрат, у другому їх скорочують. Вихід – фінансування у борг – має серйозні та небажані наслідки. Воно забезпечує тимчасове полегшення ситуації, але вимагає виплати відсотків та ще й повернення кредитної позики, що негативно впливає на державне фінансування. Окрім того, кредитне фінансування, може призвести до інфляції.

Два основних критерії оцінки політичних рішень

У демократичній державі не лише політичні лідери, але і громадяни повинні мати вибір у процесі ухвалення рішень. Лише тоді громадяни будуть здатними підтримувати або протистояти рішенням уряду.

Оцінка політичного рішення може розглядатись як конструктивістський процес, що нагадує внутрішні дебати. Кожен виступаючий пропонує різні шляхи вирішення проблеми. Особа, яка виконує роль судді, вислуховує всіх виступаючих, оцінює їх аргументи та розставляє пріоритети, а потім виносить вердикт, який відкриває шлях до дії. Давайте розглянемо ідеальну модель політичних дебатів з питання знижок для малозабезпечених сімей.

Перший виступаючий

Наше суспільство базується на правах людини, багато з яких об’єднані в нашій Конституції. Вони включають право на освіту³⁰ і відповідний рівень життя.³¹ Зокрема, сім’ї користуються захистом держави. У свою чергу, сім’ї служать суспільству, вони несуть відповідальність за виховання молодого покоління. Тому ми зв’язані зобов’язанням піклуватись про малозабезпечені сім’ї. Отже, я вимагаю збереження знижок на проїзд шкільним автобусом для цих сімей, особливо у такі важкі часи.

Другий виступаючий

Визнання відповідальності за суспільство означає, що ми повинні визначати проблеми і виклики, які загрожують нам, та переконатися, що ми вирішуємо їх. У середньостроковій перспективі ми не можемо витрачати більше, ніж отримуємо. Якщо наш податковий прибуток знижується, мають зменшуватись і наші витрати. Ми робимо сім’ям послугу, якщо фінансуємо знижки шляхом кредитування. Всі вони, і особливо їх діти, повинні будуть повернути свою частину з відсотками. Ефективне вирішення нашої фінансової проблеми вигідне кожному. Отже, я пропоную скоротити витрати таким чином, щоб уникнути кредитних витрат та залучення сімей до сплати своєї частки.

І більше виступаючих може “вийти на трибуну”, висловлюючи свою точку зору. Третій виступаючий, наприклад, може розглядати бажані і небажані тривалі наслідки цього рішення, наприклад, терміни дії можливої підтримки. Яким буде вплив на планету, умови життя наступних поколінь, на економічне зростання або на соціальні групи, що знаходяться на нижніх щаблях соціальної драбини?

Два основних підходи до оцінки політичної думки

Перші два виступаючі сперечалися щодо різного розуміння обов’язку. Визначення обов’язку першого було нормативним, таким, що базується на ціннісній системі прав людини. Бідність – серйозне порушення людської гідності, і тому держава не повинна скорочувати матеріальну підтримку сімей з низьким рівнем прибутку. Визначення обов’язку другого виступаючого було націлене на досягнення мети. Ефективне вирішення гострої проблеми є вкрай важливим, і не може бути жодних заперечень і табу у даному питанні.

Третій, об’єднуючи основні думки обох попередніх, розглядає тривалі наслідки рішення.

Тобто, люди потребують відповідного ставлення влади до себе і права висловлювати свої погляди щодо процесу управління країною (перший виступаючий), і вони хочуть мати надійну й ефективну владу (другий виступаючий).

Обговорення може зайти в глухий кут, якщо виступаючі посилаються на різні поняття, як наприклад, цінність і мета. Обидві пропозиції є ефективними, але вони не поєднаються, якщо не будуть пов’язані в єдине судження.

Політична оцінка на уроках ОДГ/ОПЛ

У школі учні практикують свободу поглядів і висловлювання.³² Учні, які були свідками внутрішніх дебатів, вільні у своїх рішеннях. Учитель не повинен втручатися в подальший процес формування судження та нав’язувати своє “правильне вирішення”³³ ситуації; у демократичній політиці ніхто не має абсолютних стандартів визначення правильного рішення. Так, учитель не повинен повчати або переконувати учнів діяти певним чином. Право вибору лишається за учнем, а не вчителем.

Учні вільні у виборі критеріїв оцінки. У висловлюванні свого політичного погляду вони мають опиратися на нього. Це великий крок уперед, порівняно з судженнями, що ґрунтуються на емоціях або інтуїції (“добре” і “погано”). І навіть на більш високому рівні учні можуть пояснити вибір критеріїв оцінки.

Проте вони повинні усвідомлювати, що у політиці рішення має бути прийняте обов’язково. Тому недостатньо лише прослухати внутрішні обговорення і відпустити виступаючих без визначення того, яке рішення прийняти. Розглядаючи суперечливі пропозиції, як у поданому вище випадку, учні можуть:

• визначити пріоритети, тобто вирішити залишити знижки для сімей чи прийняти політику суворих скорочень бюджету;
• знайти компроміс, тобто помірне скорочення знижок для сімей та врегулювання кредитних витрат. Необхідно зазначити, що заходи з надання пільг активним членам громади необхідно розглядати через призму дотримання прав людини.

Різні методи допомагають учням навчитись застосовувати аналіз політичного рішення на практиці. Серед них варто виділити:

• пленарні дискусії – критичне мислення, дебати та обговорення;
• письмові роботи з наступним аналізом учителем;
• проблемне навчання з подальшим підбиттям підсумків та обговоренням.

Учитель обирає теми таким чином, щоб учні мали змогу знайти відповідну інформацію, яка б містила різні точки зору зі спірних питань, тобто не надто складні. Поточні проблеми цікавлять учнів більше, але є набагато складнішими, оскільки як учителі, так і учні виступають першопрохідцями у їх розгляді та аналізі.

³⁰Протокол до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (20 березня 1952 р.), С. 2.

³¹Загальна декларація прав людини (10 грудня 1948 р.), С. 25.

³²Конвенція про права дитини (20 листопада 1989 р.), статті 13, 14; Загальна декларація прав людини (4 листопада 1950 р.), статті 9, 10.

³³33Див. част. II, розд. 5 у цьому томі.