Урок 2: Я вдома в Європі (Створюємо фізичну мапу I)

Living Democracy » Textbooks » Урок 2: Я вдома в Європі (Створюємо фізичну мапу I)

Країни Європи

Навчальні цілі Учні спрямовують власну діяльність на вивчення Європи на шкільному подвір’ї. Вони розвивають відчуття дистанції та близькості.
Завдання учнів Учні створюють мапу Європи на подвір’ї своєї школи. Вони працюють у парах над двома країнами, які досліджують. Учні починають окреслювати країни та їх кордони.
Ресурси Друковані копії контурної мапи Європи, зображення країн, кольоровий папір, атлас.
Методи Парна та групова робота.

Інформаційна скринька

Фізична мапа

Термін “фізична мапа” використовується у двох різних сенсах. У першому сенсі фізична мапа розглядається у картографії, що передбачає опис мапи у формі ландшафтів – гори, річки, озера, океани та інші постійні географічні поняття. У другому фізична мапа використовується у генетиці, що передбачає процес, котрий описує, як ДНК виокремлює два гени, які вимірюються у базових парах на противагу генетичній карті.

У контексті даної серії уроків про Європу ми використовуємо термін “фізична мапа” як картографічний опис. Тільки через здіснення складних просторових взаємодій поняття кордонів, відстаней, довжини річок та висоти гір будуть осмислені учнями початкової школи. Будуючи країни, учні легше можуть сприйняти своє сусідство з іншими учнями на фізичній мапі та усвідомити межі й бар’єри, такі як іноземні мови, культуру та інші розбіжності між країнами. Поняття побудови фізичної мапи полягає в аспекті навчання через дію та конкретний досвід.

Хід уроку

  1. Учні працюють у парах над двома країнами, які вони досліджують вдома (завдання, отримане на уроці 1). Учні приносять малюнки країн з усією інформацією, яку вони зібрали про свої країни. Вони також приносять свої мапи Європи.
  2. Весь клас збирається на шкільному подвір’ї. Вчитель просить учнів створити фізичну мапу Європи з різних видів матеріалів. Кожна країна обирається двома учнями. Вчитель визначає межі мапи, окреслюючи зону, де учні можуть працювати.
  3. Далі учні починають окреслювати кордони країн. Вони повинні бути впевнені, що всі країни на їх мапі знаходяться на своїх місцях. Учні можуть назвати столиці країн та їх прапори.
  4. Після цього кожен учень стає на територію однієї з країн. Учні починають обмінюватись інформацією про свої країни. В ході такої роботи можна використати так звані невидимі кордони, використовуючи різні іноземні мови, притаманні країнам. У разі, якщо кожен учень буде мати портрет країни, можна організувати обмін декількома словами на іноземних мовах між учнями. Далі робота може бути продовжена рідною мовою. Учні повинні провести стільки діалогів, скільки вони мають сусідніх країн.