Роздаткові матеріали для учнів 6.1: Мілан робить вибір

Мілан був майже готовий вирушити до школи, коли його батько увійшов до кухні.

“Мілане, сьогодні мені потрібна твоя допомога в полі. Чи можеш ти залишитися вдома та не йти до школи? Урожай може бути знищений, якщо ми його залишимо не зібраним”.

Мілану це не сподобалось.

Тату, мені сьогодні потрібно йти до школи, – сказав він, – сьогодні перші збори учнівської ради, до якої я обраний як один із представників 8-го класу”.

“Але ж ти не єдиний представник, чи не так? – відповів батько, – ніхто не помітить, що ти відсутній, адже там будуть представники інших 8-х класів”.

“Так, але я підведу людей, які обрали мене, якщо не піду туди. Крім того, у мене сьогодні урок природознавства. Я не можу його пропустити. Я не хочу його пропускати. Мені потрібно буде складати іспити, якщо я буду вступати до університету”.

Батько Мілана незадоволено зауважив.

“Ти говориш про вступ до університету так, начебто твоя сім’я нічого не значить. Хіба не бачиш, що ти нам потрібен вдома? Яка від тебе буде допомога, якщо ти підеш до університету? І куди ти підеш після його закінчення та отримання спеціальності? Ти не думаєш, що повернешся сюди, я впевнений”.

“Ти маєш бути задоволений, що я хочу просуватись у житті, – прошепотів Мілан, – не так як багато інших хлопців тут. У них немає амбіцій. Вони будуть виконувати ту саму роботу, яку роблять їх батьки”.

“Немає нічого гіршого, ніж неповага до старшого покоління”, – відповів сердито батько Мілана. – Всі ці розмови про освіту сьогодні недоречні. Мені здається, що ти забув про старі цінності, які ми всі поважаємо. Ти думаєш тільки про себе”.

Мілан зітхнув. Він вже це чув неодноразово.

“Тату, якщо я знайду хорошу роботу, я не забуду про тебе та про нашу сім’ю. Як ти можеш говорити таке. Чи ти дійсно хочеш, щоб я кинув школу та не досяг того, на що здатний? Всі мої вчителі говорять, що я міг би стати хорошим ученим. Можливо, одного разу я зроблю відкриття, яке буде корисним для всіх у світі”.

Батько Мілана ударив по столу.

“Перш за все у тебе є обов’язок перед сім’єю та цією громадою, у такий важкий час. Твоя голова заповнена мріями. Чи думаєш ти про реальне життя?”

Це розізлило Мілана, але він не хотів цього показати. За секунду він замовк. Батько повернувся та вийшов, залишивши за собою незачинені двері.

Мілан сів та зітхнув. Хвилину він подумав, потім узяв свій портфель та пішов до дверей. На хвильку зупинився. Взяв аркуш паперу та написав записку батькові. Це була найважча річ, яку він коли-небудь робив у житті.