Розділ 3: РІЗНОМАНІТНІСТЬ І ПЛЮРАЛІЗМ

Вступ для вчителів

1. Зв’язки між різноманітністю, плюралізмом і демократією

Різноманітність – деякі приклади

 

– Працівники і роботодавці сперечаються про заробітну плату й робочий час.

 

– Екологи сперечаються із лобіюванням водіїв вантажівок «плану будівництва нової дороги».

 

– Батьки хочуть, щоб їхніх дітей навчало більше вчителів – платники податків хочуть, щоб податки були скорочені.

 

– Лікарі і люди, що не палять, хочуть ввести повну заборону на куріння в барах і ресторанах. Орендодавці та виробники тютюнових виробів заохочують свободу куріння в усьому світі.

 

– Молоді люди хотіли б перетворити порожню будівлю на молодіжний центр. Жителі найближчих районів побоюються, що поблизу буде занадто шумно в нічний час.

 

Концепція різноманітності відноситься до способів життя, за якими люди відрізняються –до їх інтересів, а також до багатьох інших речей: способу життя, етнічного походження, переконань та цінностей, соціаль­ного статусу, статі, покоління, діалекту й області (міська або сільська, наприклад). Різноманітність також збільшується –це одна з особливостей соціально-економічних перетворень.

 

Різноманітність – це проблема?

 

Згідно з теорією плюралізму, відповіді немає. У демократичних системах кожен просуває інди­відуальні або групові інтереси, просто реалізує права людини. наприклад, демонстрації в громадських місцях є здійсненням свободи вираження поглядів. Таким чином, поняття плюралізму визнає різноманітність – це факт, щось «нормальне», але воно являє собою складне завдання. Яким чином можна примирити різні інтереси відмінних між собою груп та окремих осіб? Що є найкращим рішенням конфліктів і проблем, з якими вони стикаються? Це питання спільного блага.

 

Що таке спільне благо?

 

Відповідно до теорії плюралізму, ніхто не знав, що таке спільне благо, до того, як відбулося публічне обговорення з цього питання. Ми повинні домовитися про те, що служить нашим інтересам. Спільне благо – це те, що можна обговорити. Давайте подивимося на два наведені вище приклади.

 

– Працівникам та їхнім роботодавцям необхідно домовитися про заробітну плату, яка дає працівникам гідний рівень життя, а також дозволяє роботодавцям тримати витрати під контролем.

 

– Питання про молодіжний центр може бути вирішене шляхом будівництва центру, але введення правила, щоб захистити сусідів від надто великого шуму. Краще рішення повинно бути знайдено шляхом діалогу і переговорів, а результатом найчастіше є компроміс.

 

Таким чином, плюралізм пов’язаний із конструктивістською концепцією спільного блага. По-перше, всі гравці формулюють свої різні інтереси, а потім вони шукають рішення, яке кожен міг би прийняти. Тому немає нічого «егоїстичного»в чіткому висловлюванні своїх інтересів. Навпаки, це є частиною процесу, але ніхто не повинен очікувати, що їхні інтереси будуть повністю задоволені. Концепція конструктивізму підкреслює, що існує елемент навчання, що йде після спроб і помилок. Практика покаже, наскільки пра­вильним є прийняте рішення, і його, можливо, доведеться змінити або поліпшити в новому раунді дискусій і переговорів.

 

Яким чином плюралізм пов’язаний із демократією?

 

Плюралізм є однією з форм конкуренції. Гравці конкурують один з одним, щоб просувати свої інтереси, і проведення переговорів включає в себе як силу, так і поміркованість. Але цей вид конкуренції також гарантує, що жоден гравець не стане домінуючим. Різноманіття і плюралізм створюють структуру поліархії (влада в руках багатьох), що є соціальним еквівалентом принципу стримувань і противаг у демократичній конституції. Плюралізм спирається на лібералізм, розширюючи конкуренцію від економіки до суспільства і політики.

 

Як завдяки плюралізму вдається вирішувати конфлікти інтересів мирним шляхом?

 

Різноманіття і плюралізм дозволяють існування інакомислення за інтересами та проблемам («сфера незгоди»). Інакомислення буде працювати тільки тоді, коли є «сфера згоди». Плюралізм вимагає від громадян домовитися про деякі базові цінності і правила:

 

– Взаємне визнання: інші учасники сприймаються як суперники, але не як вороги.

 

– Ненасильство: ведуться переговори мирними засобами, тобто словами, а не фізичною силою.

 

– Досягнення компромісу: всі гравці розуміють і визнають, що рішення може бути досягнуто тільки на основі компромісу.

 

– Правило більшості: якщо рішення виноситься на голосування, то вирішує більшість.

 

– Метод проб і помилок: якщо умови змінюються, або рішення виявилося неправильним, розпочинаються нові переговори.

 

– Чесність: рішення повинні прийматися із дотриманням прав людини.

 

Критика концепції плюралізму

 

Критики відзначають, що в плюралістичній моделі влада знаходиться в руках багатьох, але через різно­манітність вона розподілена нерівномірно. Тому у деяких учасників кращі шанси в конкуренції інтересів, ніж в інших.

Цей аргумент висуває на перший план конститутивну напруженість між свободою і рівністю – вона конститутивна, що означає –  незнищенна, як для демократії, так і для прав людини. Плюралісти відстоюють ліберальне розуміння конкурентної демократії, критики наполягають на егалітарному розумінні демократії.

 

У рамках плюралістичної моделі напруженість між свободою і рівністю є основою проблеми спільного блага. Свобода означає конкуренцію, а конкуренція створює переможців і переможених, тобто нерівність. Таким чином, при прийнятті рішення про спільне благо учасники цього процесу повинні враховувати потреби слабких.

 

Чи є альтернатива плюралізму?

 

Відмова від плюралізму передбачає, що суспільство піддається «авторитарній спокусі». Спільне благо визначається владою, і той, хто не згоден, пригнічується як ворог. Комуністичні партії є прикладом цьому. Вони відстоювали одноосібне лідерство на підставі того, що лідер у змозі визначити спільне благо науковими засобами. І ліберальна, і егалітарна демократія були відхилені.

 

У кінцевому підсумку альтернатива плюралістичній демократії є однією з форм диктатури. Це знаходить своє відображення у словах Вінстона Черчілля, що «демократія є найгіршою формою правління для всіх, окрім тих, хто випробував її». Плюралістична демократія не позбавлена ризику, але вона здається кращою формою управління різноманітністю серед своїх членів мирним шляхом.

 

1. Участь у демократії – про що йдеться в цьому розділі

 

Учні дізнаються, що вони беруть участь у плюралістичній демократії:

 

– Вони повинні зробити так, щоб їх почули, якщо вони хочуть, щоб їхні інтереси та ідеї були розглянуті; брати участь у демократії означає також брати участь у конкурсі плюралізму.

– Участь у демократії означає ведення переговорів для спільного блага.

– Участь у демократії вимагає від усіх гравців прийняти основні цінності взаємного визнання, ненасильство, готовність іти на компроміс і правило більшості.

 

Розділ застосовує підхід до навчання на основі виконання завдань. Учні розуміють різноманітність так, як вони відчувають її в класі, і вони розуміють плюралізм завдяки активній участі в переговорному процесі щодо спільного блага.

 

Урок 1: передусім, учнів просять поділитися своїми ідеями про те, що вони поставили б першим пунктом порядку денного, якби були президентом або головою уряду в своїй країні. Учні будуть відчувати, що є різноманітність думок та ідей між ними. Клас являє собою модель різноманіття в суспільстві в цілому.

 

Уроки 2 і 3: розпочинається процес переговорів. Учні, які поділяють певний світогляд або основний підхід, формують політичні партії (інші типи груп у цій моделі не утворюються); інші можуть віддати перевагу залишитися на самоті. Учні визначають свої цілі і пріоритети, а потім ведуть переговори. Вони можуть або не можуть знайти рішення або компроміс, на який всі або, принаймні, більшість, може погодитися – все як у реальності. Вони будуть відчувати переваги організацій, таких, як партії, над фізичними особами в конкурентній боротьбі за визначення порядку денного та прийняття рішень.

 

Урок 4: учні обговорюють отриманий досвід і дають зворотний зв’язок щодо вивченого розділу.

 

Роль учителя в тому, щоб виконувати роль посередника. Учні опрацьовують розділ, виконуючи певні види діяльності. Від учителя вимагається прочитати кілька коротких матеріалів, щоб донести до учнів суть конструктивістського підходу до навчання шляхом вивчення ключових понять. Учитель викладає цей матеріал, коли учні готові до його сприйняття. Ресурси та відповідна інформація міститься у ? Роз­датковому матеріалі та Матеріалах для вчителів.

 

Підвищення кваліфікації: посилання на інші розділи в цьому посібнику

 

Які дані містяться в таблиці

 

Назва цього посібника «Беремо участь у демократії» фокусується на компетентності активного громадянина в умовах демократії. Ця матриця показує потенціал синергії між розділами в цьому посібнику. Матриця показує, які компетентності розвиваються в розділі 3 (заштрихований рядок у таблиці). Виділена жирним колонка показує компетентності прийняття рішень і вживання заходів у політичному процесі; вони виділені, щоб підкреслити їхні тісні зв’язки з участю в демократії. Рядки нижче вказують на зв’язки з іншими розділами в цьому посібнику: які компетентності розвиваються в цих розділах, та як вони допомагають учням опановувати матеріал розділу 3?

 

Як можна застосовувати цю матрицю

 

Учителі можуть використовувати цю матрицю як інструмент для планування своїх уроків ОДГ/ОПЛ по-різному.

– Ця матриця допомагає вчителям зрозуміти синергетичний вплив кількох розділів одночасно в процесі здобуття учнями важливих компетентностей, що включає повторення матеріалу в різних контекстах, які в різний спосіб пов’язані між собою.

– Матриця допомагає вчителям, які мають лише кілька уроків, що можна присвятити їх ОДГ/ОПЛ: вчитель може вибрати тільки цей розділ і опустити інші, оскільки він/вона знає, що деякі ключові компетентності також будуть певною мірою розвиватися при вивченні цього розділу, наприклад, уміння робити вибір, розуміти плюралізм особистостей, вміти реалізовувати права і свободи, відповідальність за зроблений вибір, що впливає на інших людей.

 

Розділи	Виміри розвитку компетентностей			Ставлення і цінності
	Політичний аналіз і судження	Методи та навички	Участь у демократії. Прийняття політичних рішень та здійснення дій
2. Різноманітність і плюралізм	Визначення сфер спільних намірів і конфлікту. Два аспекти політики: рішення проблем і боротьба за владу.	Публічні виступи. Звернення до інших. Управління часом.	Визначення політичних пріоритетів і цілей. Ведення переговорів і прийняття рішень.	Самовпевненість, Самооцінка. Готовність до компромісу.
6. Уряд і політика	Політика – процес вирішення проблем і розв’язання конфліктних ситуацій.
4. Конфлікт			Ведення переговорів і прийняття рішень.
7. Правила та закон			Досягнення згоди щодо регуляторних норм і правил.	Взаємне визнання.

 

 

Тема уроку	Мета навчання / розвиток компетентності	Завдання для учнів	Матеріали та ресурси	Метод
Урок 1: Якби я був президентом…	Визначення політичних пріоритетів, діючи в рамках установок публічного обговорення і прийняття рішення, робота з відкрито «заплутаними» ситуаціями. Робити вибір і розмірковувати про його критерії. Створення матриці на основі категорій. Підготовка короткої заяви і пояснення причин. Чотири основні політичні погляди: ліберальні, соціал-демократичні, консервативні, екологічні.	Учні визначають, представляють і порівнюють свої політичні пріоритети.	Аркуш розміром А3 (для учнів). Матеріали для вчителів 3А. Роздатковий матеріал для учнів 3.1. Смужка паперу для кожного учня, ідеально, якщо видається разом з маркером.	Подання й аналіз політичних заяв; індивідуальна робота; пленарне обговорення.
Урок 2: Які цілі ми хочемо відстоювати?	Ведення переговорів, урівноважене наполягання на власних цілях, а також визнання цілей інших. Політичні партії генерують владу, необхідну для просування політичних цілей. Вони роблять це шляхом об’єднання і компромісів.	Учні обговорюють спільний порядок денний і політичні пріоритети. Вони представляють профілі своїх партій на публічний розгляд.	Роздатковий матеріал для учнів 3.1–3.4. Матеріали для вчителів 3В.	Групова робота, пленарні презентації, лекція.
Урок 3: Що таке спільне благо?	Участь: навички ведення переговорів. Аналіз цілей для досягнення спільної мети. Політика має два аспекти: вирішення проблем і боротьба за владу. Компроміс – це ціна, яку слід заплатити за підтримку і досягнення згоди.	Учні ведуть переговори для досягнення рішення.	Аркуші паперуА4, маркери. Демонстраційні картки для проведення аналізу.	Гра у прийняття рішень; самостійна, групова робота та пленарні засідання.
Урок 4: Участь у плюралістичній демократії.	Структурування результатів своєї роботи. Уміння робити короткі заяви, давати зворотний зв’язок. Плюралізм підтримує справедливе й ефективне прийняття рішень. «Згода через інакомислення». Я просуваю свої інтереси, беручи участь у демократії.	Учні осмислюють і обговорюють свій досвід і дають зворотний зв’язок щодо вивченого розділу.	Фліпчарти та маркери, копії Роздатковий матеріал для учнів 2.5 (ЗДПЛ) та 2.6 (ЄКПЛ).	«Стіна мовчання». Самостійна робота, презентація і обговорення. Раунд коротких питань-відповідей.