Розділ 5 Правила та закон

«Правила – це інструменти» – конструктивістський підхід до розуміння інститутів

Таке гасло резюмує ключову заяву, на якій побудований цей розділ. Правила, закони, конституції і Загальна декларація прав людини можуть підлягати під поняття інститутів. У пропонованому посібнику інститути розглядаються як продукти людської діяльності – люди створили інститути, щоб вони служили визначеній меті. У цьому сенсі «правила, або взагалі кажучи, інститути, – це інструменти».

Інститути – це інструменти, які служать цілям, наприклад, таким:

– Вони вирішують серйозні проблеми в суспільстві;

– Вони нейтралізують потенційні джерела конфліктів, оскільки вони забезпечують стабільність і безпеку;

– Вони визначають владні відносини між групами з різними інтересами в суспільстві; вони можуть потім захистити слабких або дають виключні владні повноваження певній групі або навіть окремим особам.

Тому, щоб зрозуміти суть інститутів, ми повинні зрозуміти мету або інтерес, який переслідували ті, хто їх створив. Інститути є складними системами, призначеними для вирішення складних завдань. Вони виникають у процесі переговорів і конфліктів, революцій або реформ. У демократичних країнах інституційний розвиток є процесом колективного навчання, що саме собою відбувається в межах процесуальних норм, оскільки до внесення змін у конституції слід підходити виважено та відповідально.

Учні розуміють суть інститутів через розуміння процесу їх створення

Це основне усвідомлення – конструктивістський аспект в інституційному розвитку – відображено у ключовому завданні цього розділу. Учні стикаються з політичною проблемою і їх завдання полягає в тому, щоб винайти систему правил, які б допомогли вирішити цю проблему. Вони усвідомлюють проблеми, з якими доводиться мати справу тим, хто створює інститути, і можуть аналізувати конституцію і закони своєї країни, а також права людини ретельніше, орієнтуючись на цілі інститутів, а не на окремі збірки правил і нормативні акти.

Цей варіант розділу 5 підготовлений у вигляді додатка до розділу 4, але він також може бути використаний як окремий розділ, що містить чотири уроки (нижче міститься додаткова інформація про цю можливість). Обидва варіанти ставлять перед учнями одне й те ж завдання і зосереджуються на вивченні одного й того ж предмету. Проблема, з якою мають справу учні, полягає в тому, як спільнота рибалок повинна управляти своїми загальними ресурсами, рибою в озері (згідно з моделлю досягнення цілей сталого розвитку, див. Роздатковий матеріал 4.2). Принаймні повинні бути вирішені такі чотири проблеми:

1. Як рибалки можуть уникнути надмірного вилову та знищення запасів риби?
2. Як рибалки можуть домогтися максимального прибутку?
3. Як рибалки можуть домогтися справедливого розподілу своїх доходів?
4. Як рибалки можуть досягти цих цілей в довгостроковій перспективі, сьогодні і в майбутньому?

Учні знають ключ до вирішення цих проблем. Роздатковий матеріал 4.4 містить показники для оптимального сталого вилову риби (42 тонни). Рибалкам необхідна система правил, які б контролювали їх поведінку для досягнення цих цілей. Завдання учнів полягає в розробленні цих рамок. Коротше кажучи, вони можуть вибирати між «державним» і «договірним» підходами. Обидва підходи мають свої сильні сторони і свої недоліки (див. ? Роздатковий матеріал 5.2).

Обидва підходи успішно працювали в низці випадків, і обидва також не принесли очікуваних результатів.[1]Лише перевіривши рішення учнів на практиці, тобто зігравши кілька раундів гри в риболовлю (див. розділ 4), яка описана в додатку до цього розділу, можна дізнатися, чи працює рішення учнів. Тому розділи 4 і 5 можуть бути об’єднані, щоб забезпечити лабораторію для інституційного творення і стійкого управління ресурсами – такого захоплюючого проекту, який, втім, забирає багато часу.

Розділ – модель реальності

Як і розділ 4, цей розділ також задуманий як гра. Учні опанували розділ 4 з ідеєю про те, як вирішити проблему виснаження рибних запасів, взявши за основу мету досягнення сталого розвитку (див. Роздатковий матеріал 4.2). Вони обговорили, який тип інституційної структури було б доцільно запровадити (урок 4), але не досліджували глибоко це питання. Ця версія розділу 5 є продовженням риболовецької гри, але з іншим акцентом: які правила або закони найкраще відповідають інтересам промислового співтовариства?

Розділ 5 стимулює процес розроблення та узгодження інституційної основи для рибальської спільноти. Так, учні знову вживаються в ролі членів риболовецької спільноти, але тепер їх завдання полягає в іншому. Вони розробляють систему правил. Модель полегшує їм завдання зосередитися на деяких аспектах, які мають важливе значення для проблеми, що вивчається, і ця гра не є винятком. Тут гравці не повинні турбуватися про риболовлю та забезпечення собі засобів до існування. Тепер у будь-кого зі сторони немає права зірвати їх обговорення. Модель гри зосереджена на створенні структури правил. Як і в реальності, переговори можуть бути невдалими – гравці можуть не дійти згоди. У зв’язку з цим, критерії успіху для політичних переговорів і процесу навчання в ОДГ/ОПЛ розрізняються. Учні можуть багато чому навчитися завдяки їх нездатності досягти згоди.

Роль учителя – ведучий гри і голова

Ведучий гри, учитель має навіть менший вплив на гру, ніж під час риболовлі. Він/вона є менеджером з управління часом, щоб структурувати процес. В іншому випадку така гра не може проводитися в класах ОДГ/ОПЛ. Учитель не повинен спонукати учнів зробити певний вибір. Процес прийняття рішень є відкритим –він може бути невдалим, якщо учні не можуть дійти згоди щодо проекту структури правил, оскільки можливі різні варіанти. Причини, чому старшокласники обирають певні варіанти, настільки ж цікаві, як і сам результат.

Використовуємо розділ 5 як окремий розділ, що складається з чотирьох уроків

Базова структура розділу залишається незмінною. Подальші зміни дозволяють використовувати цей розділ як окремий розділ, що складається з чотирьох уроків:

– Учні є консультантами для риболовецької спільноти, а не громадянами. Консультанти формують групи, які розробляють структуру правил, обговорюють їх, і, нарешті, домовляються про те, яку модель вони хочуть запропонувати спільноті.

– Перший урок присвячений вивченню проблеми. Учням читають історію про конфлікт у риболовецькій спільноті ( Роздатковий матеріал 4.1, а також вирішення проблеми сталого розвитку – ( Роздатковий матеріал 4.2, 4.4). Так, учні не повинні вирішувати цю проблему, а можуть зосередитися на питанні, за якими правилами можна заохочувати, контролювати, чи навіть змушувати рибалок з метою досягнення цілі сталого розвитку рибного господарства. Учні також мають вирішити питання, що стосується власності.

За рахунок цих змін розділ може відповідати структурі інтегрованої версії розділу 5.

Підвищення кваліфікації: посилання на інші розділи в цьому посібнику

Які дані містяться в таблиці

Назва цього посібника «Беремо участь у демократії» фокусується на компетентності активного громадянина в умовах демократії. Ця матриця показує потенціал синергії між розділами в цьому посібнику. Матриця показує, які компетентності розвиваються в розділі 5 (заштрихований рядок у таблиці). Сильно обрамлена колонка показує компетентності прийняття рішень і вживання заходів у політичному процесі; вони обрамленні жирним шрифтом, щоб підкреслити їх тісні зв’язки з участю в демократії. Рядки нижче вказують на зв’язки з іншими розділами в цьому посібнику: які компетентності розвиваються в цих розділах, та як вони допомагають учням опановувати матеріал розділу 5?

Як можна застосовувати цю матрицю

Вчителі можуть використовувати цю матрицю як інструмент для планування своїх уроків ОДГ/ОПЛ по-різному.

– Матриця допомагає вчителям, які мають лише кілька уроків, які можна присвятити їх ОДГ/ОПЛ: вчитель може вибрати тільки цей розділ і опустити інші, оскільки він / вона знає, що деякі ключові компетентності також будуть певною мірою розвиватися при вивченні цього розділу, наприклад, вміння аналізувати проблему, судити про вплив правил, досліджувати важливість особистої відповідальності.

– Ця матриця допомагає вчителям зрозуміти синергетичний вплив кількох розділів одночасно у процесі здобуття учнями важливих компетентностей, що включає повторення матеріалу у різних контекстах, які у різний спосіб пов’язані між собою. У цьому випадку учителі можуть поєднувати декілька розділів.

[1]Див. Elinor Ostrom, Governing the Commons. The evolution of institutions for collective action, Cambridge University Press, 1990.