Роздаткові матеріали для учнів 3.2: Надія для кожного

Директор Коледжу Надії була доброю та гуманною жінкою. Вона була переконана у важливості освіти. “Кожен заслуговує на гарний початок у житті”, – говорила вона нерідко вчителям. “Я не хотіла б, аби ви ставилися до когось одного прихильніше, ніж до іншого в цій школі. Це було б не чесно”.

Одного разу група дітей-біженців прийшла до школи. Їх сім’ї втекли від конфлікту у своїй країні. Директор сказала шкільному колективу:

“Ці нещасливі діти втратили все. Зробіть так, щоб їх прихильно прийняли у класи. Вони не повинні більше страждати. Війна – це не їх шлях”.

Всі погодились. Дітей розподілили по класах відповідно до їх віку. Більшість дітей-біженців навчалася по одному у своїх класах, але був клас, у якому сформувалася група  з  чотирьох хлопчиків.

Через певний час учителі з’ясували, що існують певні труднощі у стосунках дітей-біженців та інших дітей у класі. Поодинці всі вони приходили до директора зі своїми проблемами. “Нова дівчинка не говорить у класі нашою мовою”, – повідомив один учитель. “У мене не вистачає часу для того, щоб усе перекладати для неї, це забирає багато мого часу. Інші учні потерпають”. “Хлопчик (біженець) не хоче спілкуватись з рештою дітей”, – наголосив інший учитель. “Мабуть, це пов’язано з війною. Або в нього є труднощі у навчанні. Що мені робити?” Третій учитель сказав: “У мене в класі навчається дитина, яка була поранена, вона не може ходити. Дівчинка не може займатися будь-якою фізичною діяльністю і не в змозі дістати до стендів у науковій лабораторії”.

Почали також з’являтися й інші проблеми. Під час обіду декого з дітей-біженців штовхали та ображали. Їх називали принизливими іменами, дехто з дітей казав їм, щоб вони поверталися туди, звідки прийшли.

Чотири хлопчики з одного класу сформували групу, щоб захистити себе. Одного разу відбулась бійка між одним із них та місцевим хлопчиком. Хлопчик-біженець зробив дуже боляче противнику і тому стало страшно. Вчителі скаржилися директору і просили виключити хлопчика зі школи. Директор вагалася, чи буде це справедливим рішенням. Учителі сказали:

“Ми намагалися зробити свою роботу, але потерпали наші діти. Ми не можемо навчати цих дітей і місцевих учнів одночасно”.

Згодом батьки дітей-біженців прийшли до директора. Вони сказали:

“Нам не подобається те, що ви навчаєте хлопчиків та дівчаток в одному класі. Це – суперечить нашій релігії та культурі”.

Директор почала хвилюватись, але глибоко в душі, відчуваючи існування складної проблеми, вона знала, що не повинна втрачати надію.