Блок 1 (1-й клас) У мене є ім’я – у нас є школа

А План уроку

Б Довідкові та освітні цілі

Діти дізнаються про велику різноманіт­ність імен у своєму класі. Вони розу­міють, що кожен із них отримав ім’я, яке відрізняє їх один від одного; вони усвідомлюють, що їхнє ім’я не можна у них забрати, воно належить їм назавжди.

Діти розуміють, що багато різних імен позначають багато різних особистостей, і що їх особлива класна спільнота утво­рюється з усіх цих різних особистостей, котрі зібрались разом, як пишний та яскравий букет квітів. Як варіант, для візуального представлення цієї концепції, ви можете працювати з краплями дощу або залізничними вагончиками, музич­ними нотками, частинками пазла тощо. Незалежно від форми цієї вправи, те, що у будь-якому випадку має стати зрозу­мілим: разом ми більше, ніж просто сума частин. Ми стаємо букетом, хмарою або озером, поїздом, мелодією, пазлом і так далі.

Діти розуміють, що разом вони утво­рю­ють навчальну спільноту.

Діти розуміють і цінують, що школа по­винна підтримувати їх зараз і в май­бут­ньому, самих по собі, і разом з іншими – у навчанні та розвитку їхніх знань і здіб­ностей.

Вони дізнаються, що школа це не тільки обов’язок – її було створено також то­му, що кожна дитина має право від­ві­ду­вати школу, здобувати освіту, а батьки, вчителі та держава повинні забезпечити це право.

В Ключові питання для обговорення у блоці 1

Г Процедура

Урок 1

Діти сідають у коло. В середині кола на підлозі викладено кольорові паперові серця. На кожному серці ім’я дитини, і до серця додається ниточка. Також є одне серце для вчителя з його ім’ям у середині кола.

Учитель заохочує дітей долучитися до розмови.

– Чи знаємо ми імена кожного у цій групі? Хто є хто?

– Кожна дитина бере серце з іменем іншої та відповідає на наступні запитання: що мені подобається у цій дитині? Що я вже робила з ним чи нею разом? Чому б я сумувала за ним чи нею, якби її чи його тут не було?

– Інші питання, які можуть бути включено: Що могла б інша особа сказати про цю дитину, наприклад, учитель, родич чи родичка, сама дитина, друг, хтось інший у кімнаті, школі чи спільноті?

Після того як кожна дитина висловить свої думки про зображеного на обраному нею серці, вона віддає йому це серце.

Кожна дитина тримає своє серце та носить його на своєму одязі під час уроку як бейджик з іменем. Це може продовжуватися під час подальших уроків, допоки всі діти не будуть добре знати один одного.

Заключне обговорення може бути запропо­но­ване вчителем, який запитає: «Чому я взяв різні кольо­ри, а не лише один?»

Учитель просить дітей принести портретне фото на наступний урок. (У якості альтернативи вчитель міг би сфотографувати дітей та роз­дру­кувати фото завчасно для наступного уроку.)

Уроки 2 та 3

Для представлення уроку 2 вчитель по­яс­нює: «Кожна дитина у цьому світі особлива. Кожна дитина унікальна за своїм кольором шкіри, характером, особливостями та іменем!

Діти мають різні права, так звані «Права дитини», які визнаються майже у кожній країні світу. До цих прав, наприклад, відносяться:

– право мати ім’я (Стаття 7, яку можна зачитати вголос повністю або, можливо, у скороченому вигляді);

– право мати освіту (Стаття 28).

Тільки до того, хто має ім’я, можуть звертатися інші. Отже, важливо знати ці імена!

Обговорення розпочинається з питань, які вже розгля­далися, діти висловлюють свої запитання та думки. На завершення: «Усі ми разом, маючи різні імена, якості, характери та різний колір шкіри, формуємо цей клас.

Ми створимо картину нашого класу – вона буде складатися не з сердець, а з квітів, зібраних разом та вміщених у вазу. Ваза означає школу, шкільну будівлю чи нашу класну кімнату. А всі ми – квіти у цій вазі. Без нас не було б жодної школи, школа була б нічим іншим, як порожнім контейнером, порожньою вазою».

Учитель пояснює етапи діяльності:

– Ви робите власні квітки.

– Ви розфарбовуєте пелюстки та при­клею­єте своє фото посередині.

– Квітки збираються для того, аби сфор­мувати жмуток.

– Жмуток квітів прикріплюється до плаката.

– У такий спосіб ми створюємо картину на­шого різно­барв­ного і різноманітного класу.

Перед цією творчою роботою або одразу після неї діти обмірковують та намагаються інтерпретувати зображення квітів у вазі. Вчи­тель збирає різні думки та ідеї. Діти можуть вільно розвивати свої ідеї, посилаючись, можливо, на такі запитання, як:

– Що можуть символізувати квітки?

– Що може символізувати ваза?

– Чому важливо мати ім’я?

Залежно від часу та матеріалів, які є в наявності, цю діяльністю можна адаптувати по-різному, наприклад:

– Учні можуть самостійно намалювати, вирізати та прикрасити квітки, або їм дають уже вирізані квітки для декорування.

– Учитель готує завчасно центр квітки, а учні створюють її пелюстки.

– Фотографії вирізають, щоб прикріпити в центр квітки.

Діти, які закінчили свою роботу швидко, можуть намалювати більше маленьких квіток без фотографій.

Нарешті, на одній зі стін класної кімнати розміщується плакат із заголовком «Класний букет». Ваза демонструє скорочені версії прав дітей, які стосуються картини (Стаття 7 та 28).

Урок 4

Вихідні дані:

– Плакат прикріплено до дошки чи на стіні.

– Учні сидять у великому півколі в передній частині класної кімнати (у великому класі можуть знадобиться два півкола). Усі учні мають добре бачити плакат.

Учні думають над такими запитаннями:

– Від чого я отримав/-ла задоволення під час цієї діяль­ності?

– Чому я навчився/-лася?

– Що я знаю про інших дітей?

– Що я дізнався про вчителя?

Учитель скеровує учнів під час процесу обміну своїми ко­ментарями та отримання зворотної реакції один від одного.

Ближче до закінчення уроку вчитель подає учням додаткову інформацію про Конвенцію про права дитини. Зокрема, він чи вона говорить про два права, показані на вазі. Він чи вона інформує дітей про Всесвітній день дитини (20 листопада).

На завершення, вчитель обговорює з класом, чи необхідно розмістити плакат в одному зі шкільних коридорів чи у холі школи. Клас обговорює «за» та «проти». Де має висіти плакат, так щоб його могли бачити всі відвідувачі? Що ми можемо зробити, якщо у нашому класі з’явиться новий учень?