Ресурсні матеріали для вчителя: Міжнародне гуманітарне право

Living Democracy » Textbooks » Ресурсні матеріали для вчителя: Міжнародне гуманітарне право

Що таке міжнародне гуманітарне право?

Міжнародне гуманітарне право (МГП) містить як гуманітарні принципи, так і міжнародні договори, спрямовані на збереження життя та полегшення страждання бійців та нестройових солдатів під час збройного конфлікту. Його основні нормативні документи це – Женевська Конвенція 1949 р., яка включає чотири договори й підписана майже всіма націями у світі. Ці угоди визначають основні права для військових, які були поранені, захворіли або потрапили в полон. Додаткові Протоколи 1977 р., які є додатком до Женевської Конвенції, розширюють далі ці права.

Хто підтримує МГП? Чи підтримує МГП мене?

МГП захищає поранених, хворих та захоплених у полон членів збройних сил та цивільних осіб. Поранені та хворі військові – до якої б нації вони не належали, мають бути захищені за умовами Женевської Конвенції. Їх не можуть убивати та піддавати тортурам, проводити на них біологічні експерименти. До них мають виявити належну турботу, захищати від пограбування, надавати їм належне лікування. Конвенція також захищає медичних працівників, військовий релігійний персонал, військові медичні засоби та пересувні одиниці техніки.

Поранені, хворі та військові, які потрапили в корабельну аварію у відкритому морі, також підпадають під захист Женевської Угоди ІІ. Вони мають бути захищені так само, як і солдати на суші. Лікарняні кораблі також мають бути захищені.

Полоненим, захищених Женевською Угодою III, має надаватися лікування, вони мають бути забезпечені відповідним житлом, продовольством, одягом та медичною опікою. Вони не повинні зазнавати тортур, над ними не повинні проводити медичних експериментів та чинити акти насильства, завдавати образ та суспільних посягань. Захоплені військові кореспонденти та цивільні особи, що уповноважені супроводжувати військо, мають також право на цей статус.

Цивільні особи  захищені Женевською Угодою IV. У всі часи сторони  конфлікту повинні розрізняти цивільних осіб та військових і направляти свої дії лише проти військових цілей. Цивільним особам мають бути створені прийнятні для життя умови, наскільки це можливо. Вони мають бути захищені від убивств, тортур, грабіжництва, репресій, знищення їх власності та утримування в ролі заручників. Їх честь, сімейні права й релігійна приналежність та практики повинні поважатися. Окупанти повинні гарантувати та дозволити безпечне пересування й відповідне харчування, медичне забезпечення та лікарні, а також безпечні зони для поранених, хворих, літніх людей, дітей, враховуючи жінок з дітьми та вагітних жінок. Ця конвенція забезпечує спеціальний захист для жінок та дітей. Лікарняний склад, що опікується цими людьми, має бути шанованим та захищеним.

Женевські Угоди закликають до гуманітарної допомоги, яку здійснюють Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧС/ICRC), Червоний Хрест та національні організації Червоного Півмісяця, або іншої неупередженої гуманітарної організації в ролі уповноважених сторін конфлікту.

Чи відрізняються між собою міжнародне гуманітарне право та права людини?

Так, але вони доповнюють один одного. Обидва спрямовані на захист особистостей від ушкоджень та підтримують людську гідність, однак вони відповідають різним обставинам та базуються на різних документах. Міжнародне гуманітарне право застосовується під час збройних конфліктів для зменшення страждань людей, що спричинені війною, та для підтримки тих, хто потрапив до рук ворожої сторони. Перш за все МГП спрямоване на забезпечення фундаментальних прав поранених, хворих бійців, командного складу й тих, що потрапили в корабельну аварію. Права людини застосовуються у різний час (миру та війни) і, перш за все, покликані захищати людей від насильства урядів за допомогою міжнародно визнаних цивільних, політичних, економічних, соціальних та культурних прав.

Що у міжнародному гуманітарному праві сказано про дітей-солдатів?

Гуманітарне право забороняє дітям брати участь у воєнних діях, однак діти-солдати все ще є серйозною проблемою в світі. МГП вимагає, щоб діти, які не досягли 15 років, не були завербовані до лав збройних сил та не брали безпосередньої участі у збройних конфліктах та боротьбі. Рекрутуючи осіб від 15 до 18 років пріоритет має бути відданий старшим (Ст. 77, Протокол І). На жаль, кількість дітей, що стали солдатами волонтерським шляхом або вимушено, зростає. Діти, які живуть у конфліктних зонах, особливо ті, що відірвані від своїх батьків, або походять з маргіналізованих родин, можуть стати потенційними рекрутами. Дітей нерідко примушують стати дитиною-солдатом, щоб вижити в умовах конфлікту.

Коли застосовується Міжнародне гуманітарне право?

Міжнародне гуманітарне право застосовується у збройних конфліктах (під час війни), що відбуваються між націями (міжнародний збройний конфлікт), або під час внутрішніх збройних конфліктів, таких як, наприклад, громадянська війна.

Чи було застосоване Міжнародне гуманітарне право під час терористичної атаки 11 вересня?

Хоча 11 вересня 2001 р. принесло світові смерть та руйнування, яке ми розцінюємо за однією шкалою з війною, це не зовсім той випадок застосування Міжнародного гуманітарного права. Міжнародне гуманітарне право застосовується у збройному конфлікті між країнами (міжнародний збройний конфлікт), або під час внутрішніх збройних конфліктів, такий як громадянська війна. Якщо приголомшливі напади на цивільні цілі в Нью-Йорку та Вашингтоні вчинила терористична мережа, що діяла сама по собі, вона доповнила страхітливий перелік злочинів, а не воєн, де має застосовуватися МГП.

Чи передбачає МГП спеціальний захист жінок?

Так. Навіть якщо жінки підлягають такому самому захисту, як і чоловіки, Женевська Конвенція визнає принцип “з жінкою необхідно пам’ятати, що вона жінка” (Ст. 12, GC I та II, Ст. 14, GC III). Це означає: додатковий захист надається залежно від того, що жінки мають специфічні гендерні відмінності, честь та скромність, можуть бути вагітними й такими, які щойно народили дитину. Жінки повинні утримуватись у приміщеннях окремо від чоловіків під безпосереднім наглядом інших жінок. Жінки мають бути захищеними від зґвалтування, примусової проституції, або будь-якої форми нападів” (GC IV, Ст. 27, Ст. 75 і 76, Протокол І). Як сказано у статтях, “вагітним жінкам, породіллям та матерям, що годують грудьми” необхідно надати пріоритет (Ст. 70, Протокол І). Щоб дізнатися більше про проблеми жінок у збройному конфлікті пропонується ознайомитися з дослідженням “Жінки, що стикаються з війною” на сайті  www.womenandwar.org.

Як МГП захищає дітей?

МГП забороняє вчиняти напади на цивільних людей та обумовлює спеціальний захист для дітей. Всі громадяни мають бути захищеними від убивства, тортур, грабежу, репресій, руйнування власності та перебування в заручниках.

Їх честь, сімейні права й релігійна приналежність та практики повинні поважатися. Окупанти повинні гарантувати та дозволити безпечне пересування і відповідне харчування, медичне забезпечення та лікарні, а також безпечні зони для поранених, хворих, літніх людей, дітей, включаючи жінок з дітьми та вагітних жінок. Спеціальна конвенція забезпечує потреби дітей, що перебувають далеко від сімей, їх психосоціальні потреби та сімейне спілкування.

Діти до 15 років, що осиротіли або відокремлені від сімей, повинні бути доглянутими. У них має бути можливість сповідувати свої релігійні уподобання, їм має бути надана освіта.

Чи є порушенням МГП те, що під час війни вбивають цивільних людей?

Захист цивільних є основною метою МГП. Згідно з Женевською Конвенцією IV, цивільні мають бути захищеними від убивства, їм має бути дозволено вести нормальний спосіб життя та гарантована надана необхідна безпека. Додатковий Протокол І, прийнятий у 1997 р., забезпечує захист цивільних у міжнародних конфліктах. Незважаючи на те, що Сполучені Штати Америки підписали Протокол І, вони все ще не ратифікували його. Однак США зазначили, що дотримуватимуться умов, які вже протягом віків є загальноприйнятними для багатьох країн.

Основне правило принципу відмінності між віськовим і цивільним зазначено у Ст. 48 Протоколу І, яке проголошує: “Для того, щоб гарантувати повагу та захист цивільного населення і цивільних об’єктів сторін конфлікту, в усі часи необхідно відрізняти цивільне населення від військових, а також бачити різницю між цивільними та військовими об’єктами і, відповідно, направляти свої дії лише проти військових об’єктів”. Крім того, забороняючи здійснювати прямі напади, МГП також забороняє здійснювати напади на цивільних осіб. Вони можуть відбуватися, наприклад, коли напад збройних сил на військові об’єкти не бере до уваги надміру негативні наслідки для цивільних осіб (ст. 41 Протоколу І).

Однак неможливо запобігти загибелі цивільних осіб під час війни. МГП не оголошує поза законом збройний конфлікт, натомість воно робить усе для визнання того, що при нападі на військові об’єкти цивільне населення має бути захищене від них. Інакше кажучи, враховуючи військові особливості, МГП передбачає певну кількість так званого “додаткового заподіяння”, яке інколи, що дуже прикро, може допускатися по відношенню до цивільних осіб та об’єктів.